прирікати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
прирікати — Приректи, прирікати: обіцяти [I] обіцяти, пообіцяти [2,XIII] … Толковый украинский словарь
прирікати — приректи (визначати кому н. якусь долю, перев. лиху, неминучість чогось), рокувати … Словник синонімів української мови
прирікати — рікам, каш, Ол. Обіцювати, приобіцяти … Словник лемківскої говірки
прирікання — я, с. Дія за знач. прирікати і прирікатися … Український тлумачний словник
прирікатися — а/ється, тільки недок. Пас. до прирікати … Український тлумачний словник
обрікати — а/ю, а/єш, недок., обректи/, ечу/, ече/ш; мин. ч. обрі/к, обрекла/, обрекло/; док., перех., заст. 1) Обіця/ти. 2) рідко. Прирікати. 3) Обзивати … Український тлумачний словник
закудикати — аю, аєш, док., закуди/кувати, ую, уєш, недок., перех. і без додатка, розм. Запитуючи людину, куди йде або їде, прирікати її, за повір ям, на невдачу … Український тлумачний словник
засуджувати — ую, уєш, недок., засуди/ти, суджу/, су/диш, док., перех. 1) Визнаючи когось винним, встановлювати йому яку небудь міру покарання. 2) Ставитися до кого , чого небудь негативно, висловлювати невдоволення кимсь, чимсь, вважати щось поганим, хибним.… … Український тлумачний словник
осуджувати — ую, уєш і рідко осуджа/ти, а/ю, а/єш, недок., осуди/ти, осуджу/, осу/диш, док., перех. 1) Виявляти негативне, несхвальне, недоброзичливе ставлення до кого , чого небудь, висловлювати невдоволення чиїмись вчинками, діями і т. ін. 2) Погано… … Український тлумачний словник
